3. Чергування е з і

Орфограма:
ненаголошені е, и

1.
Щоб знати, яку букву в ненаголошеній
позиції слід писати – е чи и, слід так
змінити слово, щоб ненаголошений склад
із сумнівною голосною став наголошеним:
в[еи]сна
– в
[е]сни,
в
[еи]ликий
– в
[е]лич

2.
Якщо при зміні слова сумнівний голосний
випадає, слід писати е:
вітер
– ві
три,
хлоп
ець
– хло
пця

3.
У буквосполученнях -ере-,
-еле-
пишеться
е:
очерет,
п
елена

4.
У
відкритих складах,які закінчуються на
-ри,
-ли
пишеться
и:
криголам,
пливти

Запам’ятай!
Медаль,
пиріг, кишеня,велосипед, директор, лимон,
апельсин, цистерна, леміш, пшениця

5.
У корені пишеться е,
якщо далі немає наголошеного суфікса
-а-;
у
корені пишеться и,
якщо далі є наголошений суфікс -а-:
терти
– витирати, стелю – застилати

6.
У
корені пишеться е,
якщо при зміні слова е
чергується з і:
осені
– осінь

Орфограма:
чергування голосних звуків у коренях
дієслів

1.
Чергування
о з а

У
корені пишеться о,
якщо далі немає наголошеного суфікса
-а-;
у
корені пишеться а,
якщо
далі є наголошений суфікс -а-:
котити
– кат
ати,
ломити – лам
ати

Запам’ятай!
Качан,
хазяїн, гаразд, корявий

Розрізняй
за лексичним значенням:

Коток(машина
для укладання асфальту) – каток(ковзанка)

Богатир(силач)
– багатир(багач)

2.
Чергування
е з и

У
корені пишеться е,
якщо далі немає наголошеного суфікса
-а-.
Пишеться и,
якщо далі є наголошений суфікс -а-:
застелити
– застилати, витерти – витирати

3. Чергування е з і

У
корені пишеться е,
якщо далі немає наголошеного суфікса
–а-;
у корені пишеться і,
якщо далі є наголошений суфікс –а-:
берегти
– зберігати, зачепити – зачіпати

4. Чергування о, е з і

У
відкритих складах пишеться о,
е
,
а у закритих – і:
осені
– осінь, печі – піч, ночі – ніч

Орфограма:
букви е, и, і в суфіксах -ечок-, -ечк-,
-ичок-, -ичк-, -інн(я), -енн(я), -н(я),
-инн(я), -ив(о), -ев(о)

Іменникові
суфікси

Правопис

Приклади

-ечок
(-єчок)


зменшено-пестливих назвах)

е

Мішечок,
пиріж
ечок,
стеж
ечка

-ичок,
-ичк


зменшено-пестливих назвах, утворених
від слів
із
суфіксами -ик,
-иц(я)
)

и

Котичок
(кот
ик),
часн
ичок
(часн
ик),
пал
ичка
(пал
иця),
розумн
ичка
(розумн
иця)

-инн(я)

збірних назвах)

-інн(я),
-енн(я)

словах, утворених від дієслів)

-нн-

Лушпиння,павутиння,
сиді
ння,
змужні
ння,
зауваже
ння,
схвале
ння

-ен(я),
-єн(я)


назвах малят)

н

Кошеня,
цуце
ня,змієня

-ив(о)


збірних назвах: матеріал, продукт
праці)

и

Вариво,
печ
иво,
пал
иво

Винятки:
мар
ево,
ма
єво

Орфограма:
уподібнення дзвінких та глухих приголосних

Уподібнення
відбувається:

а)
за глухістю – дзвінкістю;

б)
за твердістю – м’якістю.

Правило:
щоб знати, яку букву писати, слід так
змінити слово, щоб після приголосного,
який чується нечітко, стояв голосний

1.
Звук [в]
ніколи не оглушується і не вимовляється
як [ф].

2.
Звук [ф]
вимовляється чітко й не сплутується з
[хв].

3.
Шиплячий [ч]
вимовляється твердо завжди.

4.
Буква «щ» — два звуки [ш + ч]; треба окремо
вимовляти кожен звук

Орфограма:
спрощення в групах приголосних

1.
[стн] – [сн]

2.
[стл] – [сл]

3.
[ждн] – [жн] результат спрощення
позначається на письмі

4.
[здн] – [зн]

5.
[рдц] – [рц]

Запам’ятай!

Зап’ястний,
кістлявий,
пестливий,
хвастливий,
хворостняк,
шістнадцять,
шістсот,шістдесят;
прикметники від іменників іншомовного
походження (баластний,
контрастний
та ін.).

У
словах агентство,
альпіні
стський,
гіга
нтський,
дириге
нтський,
президе
нтський,
студе
нтський,
тури
стський
спрощення
відбувається лише у вимові.

Орфограма:
чергування приголосних звуків

При
творенні та зміні слів у корені може
відбуватися чергування приголосних

Основні
випадки чергувань:

Г
– Ж – З

(нога
– ні
женька
– (на) но
зі)

К
– Ч – Ц

(рука
– ру
ченька
– (у) ру
ці)

Х
– Ш – С

(вухо
– ву
шенько
– (у) ву
сі)

Д
– ДЖ

(ходити
– хо
джу)

Т
– Ч

(летіти
– ле
чу)

СТ
– Щ

(чистити
– чи
щу)

П
– ПЛ

(ліпити
– лі
плю)

Орфограма:
чергування у
//в,
і
//й

Вживаємо
У

Приклади

Якщо
попереднє слово закінчується на
приголосний

Багато
троян
д
у

вазі

На
початку речення перед приголосним

У
Г
ерди
калатало серце віл страху і нестримного
бажання побачити Кая

Незалежно
від закінчення попереднього слова
перед в-, ф-, льв-, зв-, дв-, св-, тв-, хв-

Діти
повернулися
у
св
ятковому
настрої

Вживаємо
В

Приклади

Якщо
попереднє слово закінчується на
голосний

Маленька
розбійниця всілас
я
в

карету

На
початку речення перед голосним

В
о
леня
заблищали очі

Вживаємо
І

Приклади

Після
приголосного звука

Кай
і
Герда
сиділи й милувалися малюнками в книжці

На
початку речення

І
К
ай,
штовхнувши ящик ногою, вирвав дві
троянди

Вживаємо
Й

Приклади

Якщо
попереднє слово закінчується на
голосний

Маленька
розбійниця витерла сльози Герді, а
потім сховала обидві руки в її гарну
муфточку, м’я
ку
й

теплу.

Чергування
У
з
В
не відбувається:

1.
у власних назвах: Угорщина,
Ужгород,Урал;

АЛЕ:
Україна
Вкраїна
(в поезії)

2.
у словах, що вживаюся лише з В або У:
вдача,
вказівка,
вправа,
удача,
указ,
уряд,
ультиматум

І
з Й не чергуються при зіставленні чи
протиставленні (діти
і
дорослі,біле
і
чорне)
та
після паузи (на письмі – після розділового
знака)

Наприклад:
Хвіртка відчинилася
,
і

дівчинка босоніж побігла стежкою

Орфограма:
написання префіксів

1.
Префікси роз-,
без-

завжди пишуться з буквою з.

2.
У вимові буква з
ніколи не уподібнюється до с.

3.
Суфікс с-
пишемо перед буквами к,
ф, п, т, х

(кафе
«Птах»).

4.
Перед іншими приголосними пишемо префікс
з-
(іноді – із-).

5.
Для полегшення вимови при збігові кілько
приголосних вживаємо префікси зі-,
розі-.

Орфограма:
вживання м’якого знака

М’який
знак пишеться

М’який
знак не пишеться

Після
букв д,
т, з, с, ц, л, н
у
кінці слова та у кінці складу: мідь,
пе
нь,
ма
зь

Після
губних м,
в, п, б, ф
:
голуб,
любо
в,
сі
м,
си
пте

Після
букви л
перед м’якими приголосними: пальці,
пра
льня

Після
шиплячих ш,ч,
ж, дж

та задньоротових: піч,
ні
ч,
до
щ,
рі
жте

Після
м’яких приголосних перед о: льон,
дзьоб, утрьох, тьохкати

Після
букви р:

АЛЕ:
Горький

У
буквосполученнях -льц-,
-льч-
,
які походять від -льк-:
лялька
– ля
льчин;
-ньц-,
-ньч-
,
які походять від -ньк-:
нянька
– ня
ньчин;
у буквосполученнях -сьц-,
-сьч-
,
які походять від -ськ-:
Васька
– Ва
сьчин

Перед
м’якими та пом’якшеними: свято,
пі
сня

Перед
-ся
в дієсловах: сміється

У
буквосполученнях -нц-,
-сц-
,
які походять відповідно від -нк-
та -ск-:
дитинка
– дити
нці,
Пара
ска
— Пара
сці

У
словах іншомовного походження перед
я, ю, є, ї, йо: ательє, бульйон, Мольєр,
Ньютон

Після
н
перед ж,
ч, ш, щ

та перед суфіксом -ськ-:
інжир,
воли
нський

Після
д,
т, н

перед суфіксами -ченк-,
-чук, -чишин
:
Радчук,
Гри
нчишин,
Безба
тченко

Запам’ятай!
Різьбяр,
тьмяний,бринчати

Орфограма:
правопис апострофа

Апостроф
після я, ю, є, ї

Пишеться

Не
пишеться

Після
губних м,
в, п, б, ф
:
б’ють,
п’є,
ка
в’ярня,
м’ята,
Сте
ф’юк

Після
м, в, п, б, ф, якщо перед ними стоїть
буква, що позначає приголосний, крім
р, і належить до кореня: духмяний,
різ
двяний,
мор
квяний

АЛЕ:
верб’я, торф’яний, черв’як

Після
твердого р:
бур’ян,
пі
р’я,
маті
р’ю

Перед
буквосполученням йо:
серйозний,
мільйон, Воробйов

Після
префіксів та першої частини складних
слів, які закінчуються на твердий
приголосний: від’їхати,
з’єднати,
дит’ясла
,
пів’яблука

Після
м’якого р: буря,
ряска,
рюкзак

У
слові Лук’ян
та всіх похідних від нього: Лук’янівка,
Лук’яненко, лук’янівський

Запам’ятай!
Торф’яний,
черв’як, мавпячий, В’ячеслав, морквяний,
духмяний

Орфограма:
подвоєння букв на позначення збігу
однакових приголосних звуків

Подвоєння
відбувається при збігові однакових
приголосних

Приклади

Префікса
і кореня

Віддати(від+дати)

Беззвучний
(без+звучний)

Ззаду
(з+заду)

Кореня
і суфікса

Основи
дієслова на –с +-ся

Розрісся
(розріс+ся)

Понісся
(поніс+ся)

Кінця
першої і початку другої частини
складноскорочених слів

Юннат
(юн+натураліст)

Міськком
(міський комітет)

Орфограма:
вимова і написання слів із подовженими
приголосними

В
українській мові м’які а шиплячі
приголосні між двома голосними
вимовляються подовжено і на письмі
позначаються двома однаковими буквами.
Подовжуються приголосні.

1.
В іменниках середнього роду на -я:
волосся,
вугі
лля,
обли
ччя,
узбере
жжя,
узви
шшя.

2.
В іменниках жіночого роду, що закінчуються
на приголосний у формі орудного відмінка
(ким? чим?): ніччю
(ніч), пі
ччю
(піч), ро
ллю
(роль), мі
ддю
(мідь).

АЛЕ:
у словах, що закінчуються на два
приголосні, подовження не відбувається:
повістю – повістю, жовч – жовчю.

3.
У словах Ілля,
суддя, стаття (АЛЕ статей), зрання,
спросоння, попідтинню, попідвіконню,
навмання.

4.
Подовжується м’який приголосний у
дієслові ллю
та його формах

5.
У іменниках середнього роду на -я, що
означають назви малят тварин (зайченя,
поро
ся,
те
ля,
ще
ня)
подовження у вимові немає, і тому
подвоєних букв не пишемо.

Орфограма:
написання слів іншомовного походження

Leave a Comment