Мова програмування Паскаль

Мова
програмування Паскаль

Всі
існуючі
мови програмування можна поділити на
дві групи:

  • мови
    низького рівня;

  • мови
    високого рівня.

До
мов низького рівня належать
мови асемблера (від
англ. to assemble — складати, компонувати). У
мові асемблера використовуються
символьні позначення команд, які легко
зрозуміти і запам’ятати. Замість
послідовностей двійкових кодів команд
записуються їх символьні позначення,
а замість двійкових адрес даних, які
використовуються під час виконання
програми, — символьні імена цих даних.
Іноді мову асемблера називають мнемокодом
або автокодом
.

Більшість
програмістів при складанні програм
користуються деякою мовою високого
рівня. Для описування алгоритмів такою
мовою використовується певний набір
символів — алфавіт мови. З цих символів
складаються так звані службові
слова
 мови,
кожне з яких має певне призначення.
Службові слова зв’язуються одне з одним
в речення за певними синтаксичними
правилами мови і визначають деяку
послідовність дій, які мусить виконати
комп’ютер.
Використання мов високого
рівня надає можливість описувати
програми для комп’ютера, використовуючи
загальноприйняті позначення операцій
і функцій.
Так

програми, що написані на мовах програмування
високого рівня (алгоритмічних мовах
програмування), комп’ютер «не розуміє».
Для того, щоб він міг виконати програму,
її потрібно перекласти на машинну мову.
Для такого перекладу використовують
спеціальні програми, що мають назву —
транслятори.
Транслятор 
це програма, що призначена для перекладу
тексту програми з однієї мови програмування
на іншу. Процес перекладання
називається трансляцією.

Розрізняють
два типи трансляторів:

  • компілятори 

  • інтерпретатори.

Компілятор —
це програма, призначена для перекладу
в машинні коди програми, що написана
мовою високого рівня. Процес такого
перекладання називається компіляцією.
Кінцевим
результатом роботи компілятора є
програма в машинних кодах, яка потім
виконується ЕОМ. Скомпільований варіант
програми можна зберігати на дискові.
Для повторного виконання програми
компілятор вже не потрібен. Досить
завантажити з диска в пам’ять комп’ютера
скомпільований перед цим варіант і
виконати його.
Існує інший спосіб
поєднання процесів трансляції та
виконання програм. Він називається
інтерпретацією.
Інтерпретатор —
це програма, що призначена для трансляції
та виконання вихідної програми по
командах (на відміну від транслятора,
який цей процес виконує в цілому). Такий
процес називається інтерпретацією.
У
процесі трансляції відбувається
перевірка програми на відповідність
до правил її написання. Якщо в програмі
знайдені помилки, транслятор виводить
повідомлення про них на екран монітора.
Інтерпретатор повідомляє про знайдені
помилки після трансляції кожної команди
програми, а компілятор — після завершення
компіляції всієї програми.

Однією з найпопулярніших
мов програмування є мова Паскаль, яку
створив в 1968 році швейцарський вчений
Ніклаус Вірт.

Елементи
мови Паскаль.

Основними
елементами мови Паскаль є символи,
слова, вирази, команди (оператори).
Символи —
нероздільні знаки, які оброб­ляє
транслятор мови.
Слова —
мінімальна смислова одиниця мови, що
складається із символів (ідентифікатори,
числа, службові слова).
Вирази —
це послідовності, що складаються з імен
змінних, функцій, констант, знаків
операцій і круглих дужок, що визначають
порядок виконання дій.
Вирази
можуть бути арифметичними і логічними.
Арифметичними є вирази, які записуються
за допомогою арифметичних операцій і
в результаті обчислення яких одержують
числові значення. Окрім відомих чотирьох
арифметичних дій у Паскалі є дії div
(частка від ділення націло двох цілих
чисел) і mod (остача від ділення націло
двох цілих чисел). В арифметичних виразах
можуть використовуватися також стандартні
функції: тригонометричні (sin(x), cos(x),
arctan(x)), визначення модуля (abs(x)), округлення
(round(x)), піднесення до квадрата (sqr(x)) та
інші.
Команди
(оператори)
 —
це вказівки на виконання окремих
дій.
Мова
Паскаль містить символи для складання
ідентифікаторів (великі та малі латинські
букви, арабські цифри, знак підкреслення);
символи-роздільники (пропуск, керуючі
символи з ASCII-кодами від 0 до 31);спеціальні
символи, що виконують певні функції при
побудові різних конструкцій мови (+ –
* / = > <.,; : @ ‘ ( ) { } [ ] # $ ^); складові
символи, які сприймаються компілятором
як єдине ціле (<= >=: = (* *) (..)..); «невживані»
символи (символи, що не входять до
алфавіту мови, але використовуються в
коментарях та у вигляді значень символьних
і рядкових констант).
Ідентифікатори —
послідовності з букв, цифр та символу
підкреслення, що починаються з букви
або символу підкреслення. Великі та
малі букви не розрізнюються.
У
мові програмування використовується
обмежена кількість слів, значення і
спосіб використання яких заданий
(службові слова).

Типи
даних в Паскалі

З
точки зору програмування величини —
це дані, якими оперує програма і які
потребують місця в пам’яті
комп’ютера.
Залежно
від формату представлення значень
величини в пам’яті комп’ютера, множини
допустимих значень, множини допустимих
операцій величини поділяються на
типи.
Стандартні
типи даних.

Величини, значення яких зберігаються
в одному елементі пам’яті,
називають простими величинами.
У Паскалі до них належать стандартні
(базові) типи та їхні похідні:

різновиди цілого типу — Integer, Shortint,
Longint, Byte, Word;

різновиди дійсного типу — Real, Singl, Double,
Extended, Comp;

символьний тип Char;

логічний тип Boolean.

Структуровані
типи даних.

Це дані, що складаються з декількох
елементів простого типу. Такі типи даних
зручно використовувати, коли обробляється
велика кількість даних одного типу або
декілька даних різних типів об’єднуються
в одну групу.
До
структурованих типів даних можна
віднести рядки, масиви, записи, множини.

Порядок
вирішення завдань

мови програмування.

1.
Осмислення природи завдання, визначення
вхідних і вихідних даних, а також форми
вихідних даних (чисел, текстів, малюнків,
графіків, таблиць). Підбір або
розробка математичних методів
перетворення вихідних даних у вихідні
результати.
2.
Розробка алгоритму рішення задачі.

3.
Запис алгоритму за допомогою засобів
алгоритмічної мови Паскаль (написання
програми).
4.
Введення програми в ЕОМ.
5.
Компіляція програми, тобто переклад алгоритму
з термінів мови
Паскаль у внутрішній мову ЕОМ, оскільки
алгоритмічних мов — безліч, а внутрішній
мову ЕОМ — один.
6.
Виконання
програми на ЕОМ: якщо вона написана без
помилок, то на цьому етапі ЕОМ, зустрівши
оператор введення вихідних даних,
запросить конкретні вихідні дані для
вирішення завдання, користувач введе
ці дані, машина їх обробить і видасть
результат. 

Leave a Comment